Підготувала Світлана Луценко,
соціальний педагог опорного закладу
«Шишацька спеціалізована школа
ім.В.І.Вернадського»
Дослідження, проведене минулого року в Україні серед дітей 5-18 років,
показало, що: 84% дітей починають користуватись інтернетом у 5-11 років.
Лише 6,7% опитаних підлітків в Україні не користуються соціальними
мережам, свідчать дані міжнародного дослідницького проєкту ESPAD. Майже
45% підлітків проводять у соціальних мережах до 3 годин на день, а ще
приблизно 50% – 4 та більше годин. Діти також використовують інтернет для
шкільного та позашкільного навчання. Наразі майже 75% українських учнів
навчаються онлайн.
Проте інтернет може ховати безліч загроз, зокрема, кібербулінг,
сексуальне насильство, шпигунство, шахрайство тощо.
Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій: у
соціальних мережах, месенджерах, на ігрових платформах. Він може
відбуватися через поширення брехні чи розміщення фотографій, які
компрометують когось у соціальних мережах, чи повідомлення або погрози, які
ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.
За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами
кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через цькування в
інтернеті. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram,
TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для булінгу.
В Україні працює чат-бот «Кіберпес». У ньомі можна дізнатись про те, як
діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу. Чат-бот у Telegram і Viber
допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити
образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за
допомогою.
Діти можуть стикатись із сексуальним насиллям в інтернеті у формах
секстингу, кібергрумінгу та сексторшену. Секстинг – це надсилання інтимних
фото чи відео. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не
знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть
бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у
школі.
Кібергрумінг — це спілкування із дитиною в інтернеті, під час якого
злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною для сексуального
насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Злочинці свідомо будують
своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру,
показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками
дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.
Сексторшен – це налагодження довірливих стосунків із дитиною в
інтернеті для отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання
додаткових матеріалів або грошей.
Під час війни діти особливо потерпають від проблем та викликів, які
перед ними постають. В кризовий час дорослі фокусуються на розв’язанні
нагальних питань та не завжди мають вільний час, аби провести його з
дитиною. Тож, смартфони та інтернет стають тим шляхом, де діти можуть
отримати важливі для себе відповіді та увагу. На жаль, у час війни російські
військові знаходяться не лише у фізичному просторі - на наших землях чи в
країні, вони проникають у наш онлайн-простір. Вони намагаються зібрати
якомога більше інформації через відкриті джерела в інтернеті та публікації в
соціальних мережах. Так, наприклад, через побудову довірливих стосунків у
листуваннях чи навпаки через залякування дітей та підлітків вони можуть
отримувати дані про цивільні об’єкти інфраструктури чи переміщення
військових. Часом діти не вбачають у передачі інформації загрозу, що може
призвести до трагічних наслідків, та не розуміють свою відповідальність за такі
дії. За даними Держспецзв’язку, росія отримує 80% розвідувальної інформації з
відкритих джерел, тобто через соціальні мережі та сайти, у тому числі від
українських дітей.
Минулого місяця в рамках реалізації освітнього проєкту #stop_sexтинг
вчителі загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ) Шишацької об’єднаної
територіальної громади пройшли онлайн-навчання «Ключові навички дітей
шкільного віку у воєнні часи. Як навчити дітей безпечної поведінки» з
презентацією нових уроків «(Не)безпека в час війни», створених за підтримки
DT Institute. Під час вебінарів відбулася презентація нових уроків “Онлайн-
загрози в час війни: як захистити себе?”, створених у партнерстві та за
фінансової підтримки ChildFund.
Насьогодні сертифіковані вчителі проводять уроки для учнів 1-11 класів
щодо безпечної поведінки під час війни майже у всіх ЗНЗ нашої громади.
Педагоги та психологічна служба навчальних закладів Шишацької
об’єднаної територіальної громади, співпрацюючи з поліцією, намагаються
попередити випадки кібербулінгу учнів ЗНЗ нашої громади та вчасно виявити
небезпечні контенти в інтернетмережах, якими користуються діти.
Міністерство освіти і науки пропонує декілька загальних
рекомендацій щодо забезпечення безпеки дітей в мережі інтернет:
- розміщуйте комп’ютери з інтернет-з’єднанням поза межами кімнати
вашої дитини;
- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються онлайн;
довідайтесь, як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
- цікавтесь, які веб-сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі
інтернет, наприклад, «Батьківський контроль»;
- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися
зустрічатися зі своїм онлайновим другом без вашого відома;
- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе
та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які
пропонуються власниками сайтів;
- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику,
ігри, тощо);
- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в online.
Вони не повинні використовувати інтернетмережу для розповсюдження
пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
- переконайтеся, що діти консультуються з вами, щодо будь-яких
фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через
інтернетмережу;
- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у
будь-яких іграх та розвагах;
- розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про
суспільну мораль.
І найголовніше: дитина повинна розуміти, що ви не позбавляєте її
вільного доступу до комп’ютера, а насамперед оберігаєте.